Розробка уроку музики у 8 класі "На щедрій пісенній ниві"

Урок 14. На щедрій пісенній ниві ( 8 клас)

МЕТА:    На   прикладах   українських   народних   пісень    у    виконанні  

Артистів естради   акцентувати   увагу   на   народних  джерелах 

 української  популярної     музики;   ознайомити    із   творчістю  

А. Солов’яненка,  Н.  Матвієнко, тріо Мареничів, С.Ротару;  закріплювати  

визначення   поняття  «аранжування»;  формувати  відчуття  ритму,  навички 

виконання  бардівської  та  естрадної  пісні;   розвивати  інтерес   до  

творчості  українських  естрадних  співаків;  виховувати  естетичний  смак  та співочу  культуру  учнів,спонукати  учнів до  роздумів  про вплив  народної 

 пісні  на  духовний  світ  людини.

 ОБЛАДНАННЯ: відеозапис  виступів  виконавців (фрагменти), музичний інструмент, засоби  мультимедіа,  презентація.

ТИП  УРОКУ: урок  засвоєння  нових  знань, умінь  і  навичок.

ФОРМА  УРОКУ: інтегрований урок (музичне  мистецтво  та українознавство).

Вислови, спроектовані на дошці:

Народна пісня — духовне обличчя нації.

Адам  Міцкевич

Пісня — це коли душа сповідається.

Григір Тютюнник

Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава.

Олександр Довженко

І якщо пісня вийде в люди,
То пломінь серця не згашу, -
Впаду землі на теплі груди,
Нової сили попрошу.

А. Малишко

ЕПІГРАФ  УРОКУ: 

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люди, наша слава,
Слава України.

Т.Шевченко

ХІД  УРОКУ

І. Організаційний  момент.  

   Вхід під звучання  пісні  В. Івасюка «Пісня буде поміж нас».

ІІ. Вчитель  музичного мистецтва.

 Музичне привітання.

 Треба зранку привітатись: «Добрий день!»

Дружно весело сказати: «Добрий день!»

Вліво, вправо поверніться, «Добрий день».

Туди-сюди посміхніться. «Добрий день!»

ІІІ. Мотивація навчальної  діяльності.

 З народного  напившись  джерела,

Як  із  Дніпра  бере  веселка  воду,

О  рідна  пісне,  знову  ти  прийшла

 До  матері  й до  батька  -  до  народу.

М.Рильський

Украї́нські наро́дні пісні́ — це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста.

Твори анонімні, бо імена першотворців, як правило, невідомі. Народна пам'ять зберегла нам лише деякі імена авторів народних пісень. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки» — це козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай». Інша частина народних пісень літературного походження — «Реве та стогне Дніпр широкий» — Т. Г. Шевченко, «Ніч яка місячна» — Старицький.

Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його

найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. 
З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя. 
Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі. У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чув їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно. (Звертаю увагу на епіграф уроку)
Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. Деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском дорогоцінних самоцвітів. 
„Покажіть мені народ, у якого би було більше пісень”, - сказав Микола Гоголь про український народ та українську пісню. Живе пісня – живе Україна. Кожна українська пісня має свою історію (створення, виконання…). Доля багатьох пісень схожа на долю нашого народу. Коли він оживав, воскресав – оживали,воскресали і його пісні.

На відміну від народних пісень, автори яких відомі лише у виняткових випадках, професійні пісні писали і пишуть композитори і поети. Досить часто професійні пісні за своїм характером і змістом схожі на народні, тому їх називають професійними піснями, написаними в народному дусі, народному характері.
Послухайте декілька українських пісень і визначте, народні вони, професійні чи професійні в народному дусі. 

Професійну музику іноді важко відрізнити від народної тоді, коли вона 

написана в народному дусі, адже народні мелодії зберігаються в пам’яті

 композитора і своєрідновиявляються в його власних мелодіях.

Учитель: Як ділять умовно українську музику?

( можна умовно поділити на народну, професійну та професійну в народному дусі. )

З народного напившись джерела,

Як із Дніпра бере веселка воду.

О рідна пісня, знову ти прийшла

До матері, до батька – до народу.

О пісне! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть,

Бо вільний дух твій – правдою повитий.

Пісня«Давайте, браття, заспіваєм»

Ведуча: Відома українська письменниця Марко Вовчок відзначала, що «...краще від українських пісень нема ж в усьому світі великому».

Найспівучішим народом є українці. А ось чому.

Ведуча: А зараз до вашої уваги пропонуємо послухатиЛегенду про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею.

Ведучий: Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці любов до господарювання, німці дисципліну i порядок, росіяни владність, поляки здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

Хто ти? Чого плачеш? – спитав Господь.Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

-         Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.

Узяла дівчина — Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.З тих пір і дивує весь світ українська народна пісня.

Пісня «Україночка»

Ведучий: Пісня! Як багато вона важить у житті людини. Пісня – це голос народу, це трепетне серце народу, його душа і його крила. Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долонями.

 -  Сьогодні   музика  стала  частиною  нашого  життя,  і  від  того,  яку музику  ми  слухаємо, залежить загальний  розвиток  нашого  суспільства, 

ваш внутрішній  стан. Тому  вже  зараз  потрібно  вибирати,  яку  музику 

слухати,  та  не  забувати  музичне коріння  нашого  народу.

IV. Оголошення  теми,   мети  уроку.

Вчитель  українознавства

 -   Тема   нашого   уроку   «На   щедрій   пісенній   ниві». На   прикладах   українських  народних  пісень  у   виконанні   артистів  

естради   ми   познайомимося    з   народними  джерелами  української 

популярної  музики.

V. Актуалізація  опорних  знань. Бесіда

-   Які жанри  української народної  пісні  ви  знаєте?

- (Календарно-обрядові, соціально-побутові, родинно-побутові,  історичні)

- Як місце посідають народні  пісні  у  творчості  українських  композиторів?

-  (Українські  композитори  в  своїй  творчості  завжди  зверталися  до 

 української народної   пісні,  вона  була  матір’ю  їх  творчого 

 задуму  та  професійного  зростання,  впливала  на  їх  духовний  світ, і  вони  черпали  натхнення  для  написання  прекрасних  українських  пісень.)  

 VІ. Вивчення  нового  матеріалу

1.     (звучить тиха музика).

     Розповідь  вчителя  українознавства

-  Пісня -один  із  найцінніших  скарбів  українського  народу.  Народжена   на  

щедрій  пісенній  ниві,  уквітчана  красою  щирої  української   душі,  вона 

 стала  невіддільною часткою життя  кожної  людини.Жанровий   діапазон  української  пісні   є  дуже   широким.

 Серед   найкращих   ліричних  пісень  нашого  народу  -  «Там, де  Ятрань  круто  в’ється»,  яка  полюбилася  слухачам  у  прекрасному 

 виконанні  Анатолія  Солов’яненка. «Веснянка»,  в  незабутньому  виконанні

  Ніни  Матвієнко  та  пісні  «Чом  ти  не  прийшов?,  «Ой  у  гаю  при  Дунаю»  у  виконанні   тріо  Мареничів.

                       2.      Метод  «Робота  в  групах»

- А  я  надаю  слово  нашим  дослідникам,  які  працювали  над  своїми 

 завданнями: (перегляд презентації «На щедрій пісенній ниві»)

До  слова  запрошується  І  група  дослідників ( 1 – 8 слайди)

  Життєвий  і  творчий  шлях  Анатолія  Солов’яненка.

Анатолій Борисович Солов'яненко — Герой України(2008, посмертно), всесвітньовідомий український співак (лірико-драматичний тенор) та громадський діяч.

Анатолій Солов'яненко народився в місті Сталіно (нині — Донецьк) в шахтарській сім'ї. Після закінчення середньої школи вступив до Донецького політехнічного інституту, де закінчив аспірантуру і працював викладачем на кафедрі  інженерної геометрії. Усі ці роки удосконалював вокальне мистецтво у заслуженого артиста УРСР, видатного співака-тенора Олександра Коробейченка, брав участь у концертах художньої самодіяльності.

В 1962 був запрошений до Київського театру опери та балету, проходив стажування в театрі Ла Скала (Мілан), де став лауреатом конкурсу «Неаполь проти всіх». З 1965 — соліст Київської опери. У 1967 році був удостоєний звання заслуженого артиста УРСР, у 1975 — народного артиста СРСР.

У репертуарі Солов'яненка — 17 оперних партій, багато арій, романсів, народних пісень. Народні українські пісні в його виконанні стали взірцем майстерності для всіх наступних співаків.

У 1980 році Солов'яненко став лауреатом Ленінської премії, грошову винагороду за неї він передав у Фонд Миру. У 1997 році отримав премію ім. Т. Г. Шевченка.

Вільно володів італійською мовою.  Анатолій Солов'яненко  - видатний українець, високоморальний і чесний, який досягнув найвищих світових вершин завдячуючи своєму таланту і труду. Заради української сцени він пожертвував спокусливими пропозиціями з Великого театру (Москва), не емігрував за кордон, хоча йому й обіцяли фантастичні гонорари.

Дружина Світлана була для Анаталоія Солов'яненка наближчим порадником і другом впродовж всього його життя. Подружжя Солов'яненків виростило двох синів — Андрія та Анатолія. Молодший син — Солов'яненко Анатолій Анатолійович — народний артист України, головний режисер Національної опери України.

Відзнаки

1967 — Заслужений артист УРСР

1970 — Народний артист УРСР

1975 — Народний артист СРСР

1980 — Ленінська премія

1997 — Шевченківська премія

На честь Анатолія Солов'яненка названо малу планету 6755 Солов'яненко.

3. Розповідь  вчителя 

- Дякуємо  за   змістовне  повідомлення.                    

У репертуарі  видатного  тенора  А. Солов’яненка – відомі  оперні  партії,

із  якими  він  виступав  на  сценах   театрів    всього  світу,   але   саме   у  

 виконанні    народних  пісень   співак  розкривається  особливо  яскраво,  вірно, глибоко,  адже  в  цих  піснях -  його  справжнє  коріння.  Задушевність, щирість почуттів, емоційна схвильованість  притаманна  виконавській  манері  А. Солов’яненка. У тому,  як  він  пропускає крізь себе ці почуття  і  як  уміє  передати  їх  слухачеві,  напевно, прихований  один  із головних секретів   його успіху. Послухайтеодну  з  найкращих    ліричних  

  пісень українського  народу  -  «Там,  де  Ятрань круто в’ється» 

 у  виконанні  А. Солов’яненка.

4. Використання  засобів мультимедіа.                                            

Слухання   і   перегляд   відеофрагменту   пісні  «Там, де  Ятрань  круто  в’ється».

5. ІІ група  дослідників  творчості  Ніни  Матвієнко (9 – 12 слайди)

 *  Життєвий    і    творчий    шлях    Ніни   Матвієнко.

Матвієнко Ніна Митрофанівна*) — українська співачка, народна артистка України з 1985, Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1988,Герой України. Член Спілки кінематографістів України (1989).

Народилася 10 жовтня 1947 в  с. Неділище, Ємільчинський район, Житомирська область.Була шостою дитиною в селянській сім'ї Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків (загалом у родині було 11 дітей). Окрім матері, її доглядали Толя, Люся, Марія та Микола, вона ж була нянькою Василеві, Валентині, Іванові, Михайлу, Поліні та Володі.З 4 років доглядала молодших братів і сестер, пасла худобу, одного літа навіть «наймитувала» у дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. «Я в такій сім'ї народилась, — зізнавалася співачка, — що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п'яним і вони з мамою співали…».

Мати, Антоніна Ільківна, мала співочий талант, могла співати в три, навіть у 4 голоси. Наприкінці 1970-х років Ніна Матвієнко записала диск із материними піснями.

Родина жила бідно. Щоб якось полегшити собі життя, батьки вирішили віддати Ніну до інтернату. 11-літня дівчинка мала добрий характер, легко сходилась з людьми. Мати вважала, що їй легше, ніж іншим дітям, буде перенести розлуку з родиною. З 1958 року Ніна навчалася в школі-інтернаті селища Потіївка 

Радомишльського району. Це було нелегке випробування — один із вихователів карав її за найменшу провину, годинами тримав у кутку на колінах, загадував виконувати найважчу роботу. У школі займалася легкою атлетикою й акробатикою, співала пісні Людмили Зикіної. У 9-му класі закохалася у вчителя Івана, проте через негідну поведінку згодом його покинула.

Одна з викладачок, Людмила Іванівна, порадила Ніні професійно зайнятись співом і спробувати себе в Українському народному хорі ім. Г.Верьовки. Дівчина справді відвідала вокальну студію при хорі, але, закінчивши інтернат, влаштувалася на завод «Хіммаш» копіювальницею, потім — помічницею кранівника. Почувши, що в Житомирі набирають дівчат до участі в естрадному вокальному ансамблі, приїхала на проби до обласного центру. ВЖитомирській філармонії дійсно створювали жіночий вокальний гурт. Але автентичної манера виконання Ніни Матвієнко ніяк не в'язалися з колективним естрадним співом, і їй чемно відмовили (проби вдало пройшла інша майбутня українська співачка — Раїса Кириченко).

Але бажання співати було таким сильним, що 1966 року Ніна таки записалася в студію Хору імені Григорія Верьовки. З 1968 року, по закінченні вокальної студії при хорі вона стала його солісткою.

1975 — закінчила Київський університет.

Співачка веде активну концертно-гастрольну діяльність, яку вона почала ще з 1967 року. Ніна Матвієнко з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки. У її творчому репертуарі платівки із записом українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записом різних за жанром творів.

З 1966 року до 1991-го Ніна Матвієнко була солісткою вокальної студії при Державному заслуженому українському народному академічному хорі імені Григорія Верьовки. Крім того, з 1968 року співпрацює з вокальним тріо «Золоті ключі».1971 р. співачка одружилася з молодим художником Петром Гончарем — сином відомого українського скульптора, художника і збирача старожитностей і українського вжиткового мистецтва Івана Гончара. Петро вперше побачив Ніну та почув її голос на концерті в Києві (1968 р.). Вже тоді він сказав, що Ніна буде його дружиною. 1972 р. народився Іванко, за ним Андрійко, а потім Антоніна. Сини пішли шляхом батька. Обидва вони — талановиті художники з власним мистецьким почерком і світобаченням. 2005 р., досягнувши віку Христа, син Іван зробив несподіваний крок, він вирішив піти в ченці і здійснив постриг. Антоніну все частіше можна зустріти на великих сценах, вона теж співачка, продовжує справу матері. На ювілейних концертах, присвячених 60 — літтю Ніни Матвієнко, Антоніна співала разом з Ніною.

Мало хто знає про ще одну дивовижну грань творчого обдарування Ніни Матвієнко — її закоханість в літературу, в українське слово. 1975 р. вона заочно закінчила філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка і активно займається літературною творчістю: пише вірші, оповідання

У репертуарі співачки багато народних пісень.

Ніна Матвієнко брала участь у Помаранчевій революції  та Євромайдані.

З великим болем висловлюється щодо війни в Україні.

Відзнаки і нагороди:

Творчий шлях артистки був відзначений: у 1978 році за великий внесок у розвиток українського мистецтва і за активну культурно-творчу діяльність співачка отримала звання заслуженої, в 1985-му — народної артистки України.

Лауреат

- «Молоді голоси» (Україна, 1978),

- Всесвітній радіоконкурс фольклорних пісень у Братиславі (1978),

·         Всесоюзний телеконкурс «С песней по жизни» (1979),

·         XI Всесвітній фестиваль молоді та студентів (Москва, 1985);

·         Державна премія України Шевченка (1988),

·         Вища відзнака Фонду Міжнародної премії імені М. А. Касьяна — орден Миколи Чудотворця (1996)

·         Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (1997).

·         21 січня 2006 року указом Президента України Віктора Ющенка нагороджена званням Героя України.

6. Розповідь   вчителя  українознавства

Усім,   хто   любить    та   цінує   справжнє  мистецтво,  відоме   ім’я  

неперевершеної  виконавиці  українських  народних  пісень,  народної 

артистки  України  Ніни  Матвієнко.

У  репертуарі  співачки  безліч народних пісень.

 Послухайте і перегляньте відеофрагмент   української   народної  пісні 

 «Веснянка»  у  виконанні     Н.  Матвієнко.

7.Слухання і переглядвідеофрагменту   української   народної  пісні 

 «Веснянка»  у  виконанні     Н.  Матвієнко.

8. ІІІ група   дослідників  творчості  «Тріо  Мареничів» (13-15 слайди)

   Життєвий    і    творчий   шлях   тріо  Мареничів.

Тріо Маренич — український музичний колектив, що виконував пісні в народному стилі в основному українською мовою. Склад:Валерій Маренич, Антоніна Маренич (Сухорукова),  Світлана Маренич (Сухорукова).  Антоніна — сестра Світлани і дружина Валерія.

·         Валерій Маренич — вокал, гітара, бонги, кларнет. Народився 1 січня 1946 року у Кривому Розі.

·         Антоніна Маренич — вокал, маракаси, гармоніка, бубон, бас-гітара. Народилася 17 березня 1950 року у Куйбишеві.

·         Світлана Маренич — вокал, бубон, гармоніка. Народилася 1 березня 1956 року в Куйбишеві.

• Антоніна, яка єдина з усього колективу має вищу музичну освіту, починала співочу кар'єру в московському естрадному оркестрі Юрія Саульского «ВІА-66». В 1971 році удвох з Валерієм Маренич вони організували співочий дует, куди згодом підключили і сестру Антоніни, Світлану. Жили учасники групи утрьох в однокімнатній квартирі в Луцьку.

 У репертуарі гурту були як народні пісні, так і авторські пісні, в тому числі і власні твори. Багато з народних пісень були аранжовані учасниками групи, в основному Антоніною Маренич. Найбільшу популярність група набула в СРСР наприкінці 1970-х - 1980-х роках. Група розпалася в 2004 році. В наш час, Валерій та Антоніна виступають і записують альбоми окремо.

У 1971 році група зайняла перше місце на огляді ВІА в Харкові. Вперше на телеекрани України «Тріо Маренич» потрапили в 1978 році і дуже швидко завоювали популярність спочатку в Україні, а потім і в усьому Радянському Союзі. З цього часу в репертуарі групи залишилися тільки україномовні пісні «Сиджу я край віконечка», «Посилала мене мати», «Ой, у гаю при Дунаю», «Несе Галя воду», «Ой, під вишнею …», «Тиша навкруги», «Чом ти не прийшов?» та інші. В 1979 році фірма Мелодія записала їх першу платівку, а Укртелефільм зробив її телеверсію. Учасникам групи присвоїли звання 

Заслужених артистів України.

Наприкінці 2004 року тріо розпалося. Валерій Маренич іноді виступає сольно, Антоніна також виступає сама, залучаючи до своєї концертної діяльності сестру Світлану.

- Дякую  за  повідомлення.

9. Розповідь  вчителя  українознавства.

- У  середині  1970-х рр.  на  пісенному  Олімпі   української   естради   засяяла 

нова  зірка  -  сімейне  тріо  Мареничів  (подружжя  Валерій  і  Антоніна  Мареничі та

Світлана  Сухорукова,  сестра  Антоніни),  музиканти   якого   працювали   у 

стилі  фолклору.  У   репертуарі  тріо   звучали    українські   народні   пісні  в 

 сучасних  аранжуваннях,  а  також  авторські  пісні  учасників  тріо.

10. Розповідь  вчителя  музичного  мистецтва.

- Тріо  Мареничів   є  прикладом   гурту,  які   переробляли  українські  

 народні   пісні    за  власним  баченням,  під   впливом    народної   пісні  

 народжуються   пісні,   які    стають  популярними.

11. Записи у зошити:

АРАНЖУВАННЯ -  обробка музичного  твору,  написаного  для  певних 

 голосів  чи  інструментів,  для  того,  щоб пристосувати  його  до  виконання 

 іншими  засобами.

  Багато пісень («Несе галя  воду», «Чомти не прийшов»,  «Ой  під  вишнею»,  

«Ой у гаю при Дунаю» та інші)   у   виконанні    музикантів  стали  народними 

шлягерами.

12. Слухання та перегляд   відеофрагменту   українських народних     пісень «Ой   у гаю при  Дунаю»  та  «Чом  ти   не  прийшов»  у  виконанні  

тріо  Мареничів.

(Використання  мультимедіа).  

13. Розповідь   вчителя 

-Творчість   тріо   Мареничів   розкрила  нові  грані  ліричної  естрадної  пісні  й 

 сприяла    подальшому   розвитку   цього   жанру   в   Україні.

-Лірична  пісня  -   провідний  жанр  у  творчості   Володимира   Івасюка. 

З   його  ім’ям   пов’язана  ціла  епоха  в  пісенній  історії  української 

 музики. 

14.IV група   дослідників  творчісті Володимира   Івасюка (16-25 слайди)

Володи́мир Миха́йлович Івасю́к народився  4 березня 1949, Кіцмань, 

Чернівецька область  — український композитор і поет. Герой України (2009, посмертно).

Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі,гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

Володимир Івасюк народився 4 березня1949в родині українського письменника й дослідника історії буковинського краю Михайла Івасюка та вчительки Софії Карякіної. Через два роки на світ народилася його старша сестра — Галя, а через одинадцять — Оксана. Для Оксани Володимир написав пісню «Колискова для Оксаночки».

1955–1963 — навчання у місцевій дитячій музичній школі.

·         1956–1966 — учень Кіцманської середньої школи.

·         1963 — вступив до Київської музичної десятирічки імені Миколи Лисенка за спеціальністю альт. Навчається першу чверть. З 2-ї чверті через хворобу повертається до Кіцманя та навчається у середній школі та музичній школі за класом фортепіано.

·         1964 — склав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У рідній школі створив дівочий вокальний ансамбль «Буковинка».

·         1965 — ансамбль «Буковинка» за перемогу в республіканському конкурсі нагороджено поїздкою по Дніпру.

·         1966 — сім'я переїжджає до Чернівців. Вступив до Чернівецького державного медичного інституту, але відрахований з нього за участь у «політичному інциденті». Влаштувався працювати на завод «Легмаш», де керував заводським хором. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В. Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» удостоєний першої премії.

·         1967–1972 — повертається до навчання у медичному інституті.

·         1970 — склав пісні «Червона рута» й «Водограй1971 — режисер Роман Олексів зняв у селищі Яремча український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали Софія Ротару й соліст ансамблю «Смерічка» Василь Зінкевич.

• 1972 — на Чернівецькому телебаченні відбулася прем'єра пісні «Балада про дві скрипки», яку виконала Софія Ротару. Пісня «Водограй» у виконанні ансамблю «Смерічка» Левка Дутківського (солісти Мирослава Єжеленко та Назарій Яремчук) у Москві перемогла в телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» та на фестивалі «Пісня-72».
• 1974, серпень — у складі радянської делегації взяв участь у міжнародному пісенному конкурсі «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемогла з його піснею «Водограй». Із сестрою Галиною здійснив коротку подорож Польщею.
• 1974, вересень — розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі А.Кос-Анатольського.
• 1975, серпень-вересень — у селі Розтоки на Буковині було знято фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконала 6 пісень В. Івасюка.
• 1979, 24 квітня — за телефонним викликом вийшов з дому й більше не повернувся.
• 18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Точна дата смерті Івасюка невідома.
• Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року на Личаківському цвинтарі у Львові  перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади. З того часу на творчість композитора фактично було накладено заборону.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.

26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 року справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.

12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка^[.

Вбитий «співробітниками» КГБ — заявив прокурор Львівщини Роман Федик в лютому 2015 року.

·        Дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978).

·        Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1988, посмертно)

·        Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994, посмертно).

·        Герой України (березень 2009, посмертно)

15. Розповідь вчителя

Його незабутні пісні  -  це  вершина   розвитку  естрадного  жанру   в 

Україні. Глибоке проникнення у фольклорні  джерела спричинило воістину   всенародну любов   до музики   Володимира   Івасюка.

- Кожен  день по телевізору,  по радіо   ми   чуємо  пісні Володимира Івасюка.  І  в  наш   час  вони   не  перестають  бути   цікавими,   захоплюють   старших   за   віком  людей   і  не  залишають  байдужими  молодь.  Давайте перевіримо,   чи  знаєте  ви   пісні    Володимира   Івасюка ,  і  пограємо в  гру  «Відгадай  мелодію».

    16.         ГРА   «Відгадай  мелодію» 

Звучать   відеофрагменти   пісень  Володимира  Івасюка.

 Діти   відгадують   мелодію   і називають  пісню:

-  «Пісня  буде  поміж  нас»

-  «Я  піду  в  далекі  гори»

-  «Водограй»

-  «Балада  про  мальви»

-  «Два  перстені»   

  Вчитель  музичного  мистецтва.

    В. Івасюк  створив більше 100 пісень. Найкращі  з  них –  «Червона  рута», «Водограй», «Я  піду в далекі гори», «Пісня буде поміж нас»-   написані на власні вірші.  Пісні Володимира Івасюка  виконувала відома співачка,   народна  артистка  України,  Росії  та  Молдови,  Лауреат численних  премій  та фестивалів, кавалер багатьох орденів,  і врешті  - Герой  України..

- ( Софія  Ротару).

-  Так,  саме  Софія  Ротару,  стала  однією  з  кращих  виконавиць  пісень 

 Володимира  Івасюка.

17. V група   дослідників  творчості  Софії Ротару(26-30 слайди)

Софі́я Миха́йлівна Рота́ру (справжнє ім'я Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару) естрадна співачка, Народна артистка СРСР, Народна артистка України, Народна артистка МРСР, Герой України (2002).

Народилася 7 серпня 1947 року в селі Маршинці Новоселицького районуЧернівецької області в багатодітній родині. Почала співати з першого класу, брала участь у шкільному і церковному хорі. У юності співала народних пісень, перемагаючи в районних і республіканських конкурсах.

1964 року вступила та 1968 року закінчила Чернівецьке музичне училище. Щойно потрапивши на навчання, Софія уперше виступила на сцені Кремлівського палацу.

Після знайомства зі своїм майбутнім чоловіком Анатолієм Євдокименком, студентом Чернівецького університету й одночасно сурмачем у студентському естрадному оркестрі, співачка вирішує випробувати свій талант як солістка.

У той же час вона продовжувала виконувати і народні пісні, що дотепер займають головні місця в її репертуарі.

1968 року Ротару стала лауреатом IX Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Софії (Болгарія), одержавши золоту медаль за виконання української народної пісні «На камені стою».

У 1971 році Ротару знялася в головній ролі у музичному телефільмі «Червона рута», названому так за піснею, що звучала у картині, композитора Володимира Івасюка, з яким у Софії склалася плідна творча співпраця. Однойменно був названий і вокально-інструментальний ансамбль, сформований Ротару та Євдокименком.

З «Червоною рутою» Ротару починає свої виступи по всій країні.

У 1973 році вона стає заслуженою артисткою УРСР, у 1976 — народною артисткою УРСР, у 1983 — Народною артисткою Молдови, а в 1988 — народною артисткою СРСР.

Як говорить сама Софія Михайлівна, її душа — у піснях. Досить популярною стала вона, виконавши  пісні В. Івасюка «Водограй», «Два перстені», «Пісня буде поміж нас», «Червона рута».

·         Звання Герой України з врученням ордена Держави (7 серпня 2002) — за визначні заслуги перед Українською державою у розвитку мистецтва, самовіддану працю на ниві збереження національних культурних традицій і примноження пісенної спадщини народів України^[1]

·         Орден «За заслуги» II ст. (6 серпня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського музичного мистецтва, високу виконавську майстерність та багаторічну плідну діяльність^[2]

·         Почесна відзнака Президента України (8 серпня 1996) — за видатний особистий внесок у розвиток української національної культури і мистецтва, високу виконавську майстерність^[3]

·         Орден княгині Ольги I ст. (6 березня 2002) — за вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня прав жінок і миру^[4]

·         Орден княгині Ольги III ст. (9 серпня 1999) — за визначні особисті заслуги у розвитку пісенної творчості, багаторічну плідну концертну діяльність, високу виконавську майстерність^[5]

·         Орден Республіки (Республіка Молдова, 8 серпня 1997) — за видатні досягнення у творчій діяльності, особливі заслуги у розвитку і пропаганді музичного мистецтва, високу виконавську майстерність^[6]

·         Орден Пошани (Російська Федерація, 7 серпня 2002) — за великий внесок у розвиток естрадного мистецтва і зміцнення російсько-українських культурних зв'язків^[7]

·         Нагороджена орденами Знак Пошани (1980), Дружби народів (1985)

·         Лауреат премії ім. Островського (1976), Ленінського комсомолу (1978), ім. К. Шульженко (1996), «Овація» (2000)

·         «Людина року-2000»

• Зірка Софії Ротару на Алеї зірок в Києві

18. Слово вчителя:   Як  і    В.  Івасюк,  Софія  Ротару  родом   з       Чернівецької  області.  Ще   в  дитинстві   її    називали  «соловейком   з   Буковини».  Визнання   до 

 співачки   прийшло  відразу  після  показу на  телебаченні  у  1971  році  музичного  фільму  «Червона  рута». Пісня,  яка  дала  назву  телефільму,  була  визнана   кращою  піснею  року. 

 Нині  «Червона  рута»  стала  символом   української   естрадної   музики,  

навіть   символом   України.

-  Давайте  послухаємо  пісню  і  спробуємо  її  вивчити.

19.  Слухання  пісні  «Червона  рута»  у  виконанні  С.  Ротару.

20.  Розспівування.

Вчитель: Виконайте двоголосну вправу. Витримуйте половинну тривалість

 (та-а). (дві групи учнів)

  Вчитель: Вчіться співати на два голоси

 21. Вокально-хорова  робота.

Розучування  пісні  «Червона  рута»  В.  Івасюка.

 (Робота  над  літературним  та  музичним  текстом  пісні,  визначення 

 структури мелодії,  руху  кожної  фрази,  проспівуванням   голосних  та  чіткою 

вимовою   приголосних   звуків).

Червона рута

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?

Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, –
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода –
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.

Приспів

- На   наступному  уроці   ми  продовжимо  вивчати  пісню,  а  зараз  послухаємо 

одне  з  перших    виконань  «Червоної  рути»   Софією  Ротару.  Візьміть  у  руки  квіти і,  слухаючи  пісню,  будемо  виконувати  танцювальні

рухи   з   квітами  в  такт  музиці.  Послухайте   і   порівняйте   з  сучасним 

 виконанням,  що  змінилося  на  вашу  думку?

Слухання  і  перегляд.

VI.  Рефлексія.

Вчитель  музичного  мистецтва    

- Незабутні пісні Володимира Івасюка  -  це  вершина  розвитку  естрадного 

 жанру  в  Україні.

- Сам  композитор   говорив,  що   для   нього   «український   фольклор  -  це  підручник,  написаний  геніальним  автором».

                                   1.     Метод  «Мікрофон».

-  Яку  роль  відіграє  пісня  у  житті  українського  народу?

-  Яких  видатних  виконавців  української  пісні  ви  знаєте?

-  Яке  значення  має   творчість  В. Івасюка    для    української    естрадної   

пісенної    культури?

2.     Виконання тестів(у додатках)

VII. Вчитель музичного  мистецтва.

М. Рильський писав :

«Линуть звуки благовісні, в'ється радість, наче птах. Наша дума, наша пісня не загине у віках.»

        Музичне  прощання.

 VIII. Вихід учнів із класу під музику В.Івасюка «Червона  рута».