Міністерство освіти та науки
України
Відділ освіти Криничанської
райдержадміністрації
Теплівська середня
загальноосвітня школа
Какалюк Володимир Савелійович
Методична
розробка уроку
української
літератури в 11 класі
«
Пісенна творчість А. Малишка»
Інтегрований урок ( література і
музика)
Тема: «Пісенна творчість поета А. Малишка»
Мета: розкрити
ідейно-тематичне багатство пісенної творчості А.Малишка та його індивідуальний
стиль, виховувати в учнів любов до рідного краю, повагу до батьків, до народної
пісні, розвивати почуття щирості, душевної щедрості.
Обладнання: портрет,
програвач, рушники, плакати з висловами, виставка літератури.
Тип уроку: засвоєння
нових знань, інтегрований(література і музика)
Епіграф:
І якщо пісня вийде в люди,
Я пломінь серця не згашу.
Схилюсь землі на рідні груди,
Нової сили попрошу.
-
Яка
мрія поета-пісняра криється у цих словах?
-
Чи
здійснилась мрія поета?
Відповідь на ці питання дамо в кінці
уроку.
Вислови:
1. Україно моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б
голос твій чути і ніжність твою берегти.
(А. Малишко)
2. Ти мене з
дитинства підіймала,
Хліб дала з
піснями солов’я,
Відвела
доріг мені немало,
Земле,
зореносице моя!
( А. Малишко)
Хід уроку
Музика – це надзвичайна сила.
Під її впливом людина може плакати, радіти, сміятися, писати вірші, впадати в
роздуми, мріяти, перемагати… Сьогодні в нас незвичайний урок. Ми поєднаємо
літературу і музику. Адже слово і музика безпосередньо впливають на наші
думки, почуття.
14 листопада 1912 рік, село
Обухів на Київщині. У сім’ї хлібороба Самійла Малишка побачив світ третій син
Андрій, який став відомим поетом-піснярем.
I I. Мотивація навчальної
діяльності
(Звертаю увагу
учнів на епіграф )
I I I.Сприйняття учнями нового матеріалу
1.Слово вчителя
В народі кажуть: там, де співають, лихих
людей немає. А в хаті Малишків вечорами часто бриніла то сумовита, то весела
неньчина пісня. Від матері в Андрія Малишка – любов до рідних мелодій і до
рідного слова.
Найдорожчою для Андрія була мати Ївга
Остапівна ( по-вуличному Бази лиха) – його перший авторитет, людський ідеал.
Пізніше Малишко згадує: «Той
незабутній вогник отчого дому, де вперше почув я думи великого Кобзаря;
материнська пісня, ласкава і сувора – напоїли і вигодували мене, дали мені
душевний гарт і радість на все життя. Як живу бачу я свою матір Ївгу Базилиху.
Сині задумливі і повні живого народного розуму очі. Вечорами, сидячи біля
куделі, вона співала тихенько і протяжно. І ці пісні врізалися мені в пам’ять на все життя».
Бувало, мати, Ївга Базилиха –
До неї
й досі спогадом лечу, -
В
зимовий вечір заспіває стиха
І доведе малого до плачу.
2. Інсценування образу матері А. Малишка
( учениця, сидячи за куделею, виконує
українську народну пісню
« Вишиванка»).
3. Слово вчителя
З
раннього дитинства почав писати А. Малишко вірші. Особливістю його поезії є
музикальність. Під впливом почутих
у дитинстві народних пісень з уст матері, він відтворює свої думки,
настрої, почуття, переживання та роздуми у формі струнких римованих чотиривіршів,
що характерно для української пісні.
Андрій Самойлович був музично
обдарованою людиною. Він мав чудовий голос ( баритон), добре співав, грав на
гармошці.
Пісні почав писати уже в
період ранньої творчості. На пропозицію О. Довженка, з яким вони були в дружніх стосунках, написав
декілька пісень до кінофільму « Щорс ».
У роки війни на фронті і в
партизанських загонах співали його пісні: « Ми не маєм поля й хати», «Як
збирались хлопці до загону», «Партизанська».
Проте на повну силу зазвучала
Малишкова пісня в повоєнний час, особливо, коли він почав творчо працювати з
видатним українським композитором-піснярем Платоном Майбородою.
4. Повідомлення учня-літературознавця
Спогади дружини А. Малишка Любові
Забашти:
«У с. Плоти, де ми жили останні
роки, Андрій сам посадив сад, а дерева у ньому назвав у честь своїх друзів:
«Яблуня Рильського», «Яблуня Козловського», «Яблуня Платона»».
Вчитель:
- Дійсно, нічого немає кращого за хорошу дружбу.
Саме пісні, створені внаслідок
такої співдружності, стали широко відомими не тільки в Україні, а й за її
межами.
- А які ж це пісні? Може хтось із вас знає?
5. Повідомлення
учня-літературознавця
Серед них «Пісня про рушник», «Вчителька»,
«Ми підем, де трави похилі», «Пісня про Київ» («Білі каштани»), «Ранки солов’їні»(«Київський
вальс»).
Ці пісні стали воістину
народними. Вони зробилися нерозлучними супутниками нашого життя.
Пісня супроводить людину все
життя. Співаючи, людина виливає свій сум, тугу, невдачі, радощі й успіхи. «Ідучи в похід, - говорив
Малишко, - воїн бере з собою зброю, хліб і пісню. Зброю – для бою,
хліб – для життя, пісню як душу
народну, як найсвітліший спогад
про дорогих йому людей і товаришів».
Найкращою з-поміж Малишкових
пісень та найпопулярнішою
народною піснею, якій судилося довгі роки життя, є «Пісня про рушник».
(Написана 1959 року до кінофільму «Літа молодії»). Ця пісня про конкретну
людину, про матір поета, найріднішу людину, талановиту жінку, яка знала безліч
пісень, чудово їх виконувала і передала їх синові Андрію.
6. Виконання учнями «Пісні про рушник»
7. Ідейно-художній аналіз твору
- Поет у пісні говорить про хороші
очі, бо у матері вони є добрі, щирі.
Засмучені - бо проводжає сина.
Блакитні – бо у Ївги Остапівни
очі були блакитні.
У народі часто можна почути
«ласкаві очі» (властиві кожній матері).
Створена ця пісня на міцній
народній основі.
- Що ж саме взято з народної творчості при
створенні пісні?
(Вишиваний рушник, дорога далека, і щастя – доля, і зелені луги).
- Які прикмети весняного ранку вживає поет, що
створюють ліричний настрій, викликають у нас спогади?
(Росяниста доріжка, зелені луги, солов’їні гаї, тихий шелест трав,
щебетання дібров).
Мелодія проста, задушевна,
викликає у нас почуття вдячності найдорожчій для нас людині – рідній матері.
8. Звучить грамзапис «Ранки солов’їні»
- Яке ваше враження від тексту пісні, темпу, музики?
9. Слово
вчителя:
8 лютого 1970 року – вісім днів до кончини поета. Догорало чисте
багаття його життя. Фізичні сили покидали Малишка, а розум,
поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. Саме в цей день і створена
піснярем «Стежина». Це останній його твір, його лебедина пісня. Музику ж до неї
написав О. Білаш.
У вірші «Стежина» як
персонаж-образ – стежина життя. Це по ній кожен має пройти гідно. Та якою вона
буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю? Але є одним одна,
єдина, найдорожча та, що веде на Батьківщину.
10. Звучить пісня «Стежина».
(виконує учень або вчитель)
11. Бесіда
з учнями
- Чи сподобалась вам пісня, хто її чув раніше?
- Які почуття у вас вона викликає?
- Вона одноденна, чи жива й сьогодні?
- А що можете сказати про гармонію (відповідність) поезії та музики в цій
пісні?
(Інтонація, мінорна музика, повільний темп роблять пісню близькою до
народної; музика і слова приспіву виливаються із самого серця. Тут пісня – заклик,
реквієм, лебедина туга).
На вірші А. Малишка творили
музику Л. Ревуцький,
М. Вериківський, П. Козицький, Г.
Майборода, А. Штогаренко,
Ю.Мейтус.
У А. Малишка є чимало віршів,
задуманих і написаних як пісні,
хоч не всі вони покладені на музику.
Не можна сьогодні не згадати всім
таку знайому та рідну «Пісню про вчительку».
12. Звучить «Пісня про вчительку».
Ліричні пісні Малишка – це
гімн молодості, кохання, краси людських сердець, людських взаємин. В його
піснях нас чарує народність і краса образів, мудра простота і щирість, барвисті
картини рідної природи.
Дмитро Павличко писав: «Не може
бути великої похвали й радості для поета й композитора, як виконання їхньої
пісні самим народом».
IV. Підсумок уроку
- Ще раз повернемося до епіграфа
уроку, прокоментуйте його.
- Чи дочекався А. Малишко вищої нагороди? Чи здійснилась його заповітна
мрія?
- Кому, перш за все, завдячує А. Малишко, що став всесвітньовідо-мим
піснярем?
- Які його пісні ви знаєте? Які найбільше припали вам до душі?
- З якими композиторами творчо працював
поет-пісняр?
- Чому пісні А. Малишка живуть та
користуються великою популярністю серед народу?
V. Домашнє завдання
Написати твір-роздум «Магія Малишкового слова».
Комментариев нет:
Отправить комментарий